У книжці вміщено свідчення жінок, які обрали богопосвячене життя, однак, опинившись у складних обставинах, нерідко були змушені відмовитися від нього. Автор дає змогу співрозмовницям розповісти про їхній досвід, боротьбу і надію. Книжка закликає говорити відверто про проблеми, пов’язані зі зловживаннями у чернечому житті, й про можливі шляхи супроводу осіб, які почуваються відкинутими у своїх спільнотах. Як оздоровити спільнотне життя богопосвячених осіб? Чи вдається допомогти сотням зранених жінок, котрі хочуть надалі служити Господеві та людям? Залучивши до дискусії психологів і юристів, автор відверто говорить про виклики, що криються за монастирськими мурами мовчання.
