Ця книжка, – щоденникові записи К. С. Люїса після смерти його коханої дружини Джой. Вони обидвоє були письменниками, обидвоє – талановитими, обидвоє – християнами і обидвоє – щасливими у шлюбі, який тривав надто коротко. Як апологет християнства, Люїс раніше писав про втрати і страждання, але одна річ – теоретично міркувати і зовсім інша – переживати самому. Люїс ділиться тим, як він переживає свою скорботу, які питання ставить Богові й до яких висновків доходить. Це глибокі й відверті роздуми (а іноді – й волання) про страждання й біль, радість і любов, смерть і життя після смерти, релігію та Бога. Автор не пропонує жодних легких чи сентиментальних розрад, проте глибоко роздумує над тим, у чому, власне, полягає Божа любов. Читати «Переживаючи скорботу» — це поділяти не лише скорботу К. С. Люїса, а і його розуміння любови, і це справді багатство.
